Отримати консультацiю юриста
ЗМІ про нас
  • Проект «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІД»

Починаючи з січня 2012 року організація «Гідність», за фінансової підтримки Євросоюзу в Україні, виконує дворічний проект «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІД», на реалізацію якого отримала 450 тисяч євро. Основними завданнями всеукраїнського проекту є створення єдиної національної мережі юристів для надання безкоштовної допомоги ЛЖВ, засудженим, споживачам ін'єкційних наркотиків, проведення моніторингу порушень прав людини в сфері ВІЛ/СНІД, а також підвищення якості послуг і зміцнення навичок адвокатської діяльності неурядових організацій. Крім того, важливим компонентом є зміцнення координації між неурядовими організаціями та державним сектором України.

Проектом заплановано проведення масштабної інформаційної компанії щодо висвітлення результатів моніторингу та лобіювання випадків порушень прав людини в сфері ВІЛ/СНІД, доведення результатів цієї роботи до керівників, посадових осіб, усіх громадян України.

Всеукраїнський правозахисний рух "Гідність", очолює адвокат з 30-річним досвідом Тетяна Бордуніс. Президент організації має великий досвід роботи по захисту прав громадян України.


Детальнішу інформацію про проект ви можете отримати на сторінці: див. Проект «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІД»


Результати моніторингу ви можете переглянути на сторінці: див. Результати моніторингу



 

(зі збереженням орфографії і пунктуації)

 

Таємниця…  для всіх


Часто діагноз стає відомим усім, а хворим відмовляють у медичній допомозі або ж вимагають гроші – за збереження діагнозу у таємниці


Уміння тримати язика за зубами – для декого це просто перевага, а для когось – професійний обов’язок. І це стосується не лише тих, хто пов'язаний з державною таємницею. Чужі таємниці дізнаються чиновники, правоохоронці, лікарі.


Слово – сильна зброя, ним можна вилікувати, а можна і вбити. На жаль, часто представники «найгуманнішої» професії про таку властивість забувають. Як і про те, що колись давали клятву Гіппократа і, зрозуміло, мають бути обізнані із законодавством, що стосується охорони здоров’я. Натомість саме лікарі можуть необдуманим словом не просто поранити душу свого пацієнта, а навіть зламати людині життя. Особливо, якщо це стосується ВІЛ-позитивних людей, котрі найвразливіші перед несумлінністю чи неувагою.


А ВИ ЗНАЄТЕ? ВИ ЧУЛИ?


За словами юриста Максима Мілашевського, найчастіше права ВІЛ-інфікованих людей порушують медичні працівники – починаючи з порушення конфіденційності щодо діагнозу і аж до повної відмови в поданні медичної допомоги.


«Наведу приклад, - каже Максим Геннадійович, - ВІЛ-позитивний, назвемо його В., мав проблеми з ключицею. Звернувся по допомогу у Хмельницьку міську лікарню. Там, дізнавшись про ВІЛ, його відправляли з одного кабінету в інший. Ніхто не хотів займатися «неперспективним» хворим. Навіть казали: «Ти – не наш пацієнт». Нарешті чоловік потрапив до обласної лікарні. Там узялися виконати операцію, але хворий уже зневірився і вирішив не лікуватися».

 


У молодої жінки, ВІЛ-інфікованої, стався напад печінкових кольок. Батьки викликали «швидку». Коли лікарі почули діагноз, одразу розвернулися до дверей: «Викликайте свій СНІД-центр», – порадили на прощання. Але ж у центрі боротьби зі СНІДом немає лікарів-гастроентерологів, терапевтів, гінекологів чи урологів. Виявляється, медиків зі «швидкої» це не обходить.


Сільська фельдшерка одного з населених пунктів області дізналася, що у їхньому селі живе ВІЛ-інфікована. Новина одразу стала відома всім у селі.


Люди перестали спілкуватися із жінкою, відверталися, коли зустрічалися на вулиці. А з дитиною у садку (причому дитина абсолютно здорова) перестали гратися однолітки. Дійшло до того, що дитині заборонили гратися спільними забавками.


Жінці довелося забрати дитину зі садка. А коли односельці дізналися, що жінка їздить на консультації юриста до обласного центру, то пролунали й погрози. Так, нічого не домігшись, ображена і деморалізована жінка розмірковує про переїзд до іншого села. Але де гарантія, що «добрі люди» не перекажуть інформацію і туди?


Таких прикладів і Максим Мілашевський, і працівники «Вікторії» (Асоціація сприяння вирішенню проблем наркоманії та СНІДу) можуть наводити десятки і навіть сотні. За кожною історією – душевний біль, образа і скалічене життя.


«Дивно, що сьогодні, коли інформація про  шляхи передачі ВІЛ всім відома, люди й далі сахаються ВІЛ-інфікованих,  - дивується голова асоціації «Вікторія», представник Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Лариса Висоцька. – ВІЛ-інфекція сьогодні – хвороба не тільки наркоманів і повій. Багато ВІЛ-позитивних ніколи не вживали наркотиків, не зраджували своїм статевим партнерам, однак побували у безвідповідального стоматолога, косметолога чи постраждали при переливанні крові».


Усі не правочинні дії посадових осіб, згідно із законом, мають оскаржуватись у суді. Однак до суду, як правило, справа не доходить.


СИНДРОМ МАЛЕНЬКОГО МІСТА


Близько сотні фактів порушень прав ВІЛ-інфікованих зібрав юрист Максим Мілашевський. Кілька справ підготував для подання до суду. От тільки ніхто не бажає відстоювати свої права у суді. «Хмельницький – місто маленьке, – кажуть. – Життя кожного на виду. Не хочеться виставляти себе на загальне обговорення. До того ж у нас один центр боротьби зі СНІДом, одна міська лікарня, усього чотири поліклініки». І люди просто бояться скаржитись.


«Я готовий представляти права Віл-інфікованих у суді, - пояснює Максим Геннадійович. – Причому безплатно. Але писати скарги в прокуратуру, звертатися до суду такі люди не хочуть. Вони бояться того, що завтра їм знову відмовлять у медичній допомозі. Адже їм таки доведеться прийти на прийом до дільничного терапевта, отримувати специфічне лікування чи ж викликати «швидку».


І все ж, якщо права хворого порушили, варто звернутися зі скаргою, краще письмово, до керівника мед закладу. Безплатну правову підтримку ВІЛ-позитивні люди можуть отримати й безпосередньо в Максима Мілашевського. У понеділок та середу правозахисник приймає на вулиці Проскурівського підпілля, 25, каб. 4 (з 8.00 до 11.00), у п’ятницю – на вулиці Перемоги, 10-б (з 15.00 до 18.00). Довідку можна отримати, зателефонувавши у Хмельницькому 63-22-06.


 

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА

 

 

  • Вперше в Україні: «Гідність» домоглася покарання медичного працівника за розголошення ВІЛ-статусу

Центральний районний суд міста Сімферополя виніс обвинувальний вирок стосовно медпрацівника дитячого будинку «Ялинка» за фактом розголошення ВІЛ-статусу дитини.


Мати хлопчика звернулася за юридичною допомогою до Президента Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Тетяни Бордуніс, яка згодилася представити інтереси хлопчика в суді.


Завдяки кропіткій роботі Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» на чолі з Тетяною Бордуніс справа була виграна.

Суд постановив позбавити медпрацівника права займатися медичною практикою і оштрафував його на 1700 гривень. Рішення суду було прийняте 22 січня, вранці.

 


Постраждала сторона задоволена вироком, тому що це безпрецедентний випадок: перша в Україні справа за фактом розголошення відомостей про зараження вірусом імунодефіциту людини, яка завершилася на користь позивача.


Адвокат потерпілих вважає, що співробітниця «Ялинки» «достатньо покарана».


Мама постраждалої дитини також задоволена рішенням суду.


«Ми сподіваємося, що після цього рішення суду в суспільстві будуть лояльніше ставитися до дітей з обмеженими фізичними можливостями, а також інші подібні розгляди будуть закінчуватися на користь постраждалої сторони. Медичні працівники повинні тримати язика за зубами і не обтяжувати ситуацію», – зазначила Тетяна Бордуніс.

 

 

  • У Апостолово правозахисники розкрили факти торгівлі дітьми, утому числі з роз'єднанням братів і сестер 

В Апостолівському районі продають дітей і роз'єднують братів і сестер.
Після перевірки анонімного листа, що надійшов представнику Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» у Дніпропетровській області Дикій Т.П., підписаного «Антоніна», факти підтвердилися.
«Ми стали виявляти факти, які підтверджують слова громадянки Антоніни», - йдеться в заяві від 23.05.13г. Т.П.Дікої до прокуратури Дніпропетровської області.

Правозахисниця передала редакції газети «Лица» копію листа Антоніни.

«Я випадково потрапила на список дітей, які були незаконно роз'єднані між собою. Роз'єднувала їх начальник служби з прав дітей в Апостолівському районі Світлана В. Займається вона цією справою протягом 10 років, створивши трафік з продажу дітей на території Апостолівського району. За останні 10 років її діяльність жодного разу досконально не перевіряв жоден орган », - йдеться в листі.
Автор листа не представляється, оскільки боїться за себе і свою сім'ю.

«У В. дуже багато покровителів, як в адміністрації (Апостолівського району - ред.), Так і в прокуратурі. І вона цього не приховує », - повідомляє Антоніна.


Мітинг проти Воробйової-начальниці служби у справах дітей
інтернет-ресурс газети "Ліца"
телеканал «1+1», програма «ТСН»

web-сайт газети "Комсомольська правда"

web-сайт телеканалу "34"

web-сайт газети "Вести"

 

  • Люди не перевіряються на ВІЛ-інфекцію через страх дискримінації та втрати прав

Про це в ексклюзивному коментарі АМН повідомила президент ВБО «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Тетяна Бордуніс.


«Епідемія СНІДу - це не лише медична проблема. Це, перш за все, проблема дотримання прав ВІЛ-інфікованих людей. По-перше, аналіз на ВІЛ у нас є добровільним. Лише у однієї категорії громадян – донорів – такий аналіз роблять без їх згоди. Всі інші роблять його добровільно. Люди в нашій країні не вірять у можливість відстоювання своїх прав, бачать лише порушення таких на усіх рівнях, в тому числі й у медичній сфері. Тому люди надають перевагу тому, щоб просто не робити тесту. Зараз ми повинні максимально багато робити для того, щоб права людей не порушувались. Тільки тоді вони добровільно ходитимуть перевірятися на ВІЛ», - повідомила Т. Бордуніс.


За словами експерта, надзвичайно часто люди, які дійсно потребують правової допомоги, бояться звертатися до фахівців, адже не вірять, що їм допоможуть. До таких належать особи, які займаються комерційним сексом, споживачі ін’єкційних наркотиків та діти, які не мають батьківського піклування.


«Особливо гостро проблема дотримання прав ВІЛ-інфікованих стоїть у групах ризику захворювання. Вони мають розуміти, що не варто боятися говорити про свою проблему. Люди повинні знати, що є спеціалісти, які допоможуть відстояти свої права, отримати компенсацію», - додала експерт.

 

  • Відбулась прес-конференція присвячена презентації результатів моніторингу порушень прав людини в сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні за 2012 рік в УНІАНі

Президент Всеукраїнського правозахисного руху (ВПР) «Гідність», адвокат Тетяна Бордуніс повідомила, що до винної застосували санкцію у вигляді штрафу 1700 гривень, а також додаткове покарання – у вигляді позбавлення заняття медичною діяльністю терміном на один рік.


«Це серйозно, адже якщо її буде звільнено, то її звільнять за статтею, тому жінці буде дуже важко знайти роботу, пов'язану з професією медика», - сказала Бордуніс.


Вона також оголосила результати моніторингу за 2012 рік щодо порушень прав ВІЛ-інфікованих в Україні, який виконується в рамках проекту, фінансованого Європейським союзом «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІД». Його проводила ВПР «Гідність» у 24 областях України і республіці Крим.


«За 9 місяців було виявлено 852 порушення прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом і представників уразливих груп. Безкоштовних консультацій було дано 2926. На першому місці за порушеннями - сфера охорони здоров'я, на другому – правоохоронні органи, на третьому – сфера надання соціальних послуг», - зазначила Т. Бордуніс.


За її словами, у сфері охорони здоров'я найчастіше відмовляють у лікуванні тяжкохворим або смертельно хворим лікарі, працівники «швидких», розголошують діагнози, інформацію і сексуальні орієнтації, факти наркозалежності.


«Щодо правоохоронної сфери – дуже багато зловживань, здирництва, хабарів, фізичного і психологічного насильства», - сказала Т. Бордуніс.


Юрист підкреслила, що представники уразливих груп не знають про свої права, бояться розголошення інформації про свій ВІЛ-статус, натомість у медичних працівників – дуже низький рівень знань законів і нормативних актів.

 

  • У Харківській виправній колонії засуджених проконсультували щодо працевлаштування після звільнення

13 лютого поточного року до Харківської виправної колонії (№ 43) завітали директор Харківського обласного благодійного фонду «Парус» Костянтин Ключарьов та юрисконсульт Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Вадим Човган. Вони провели інформування засуджених з питань підготовки до звільнення, надання практичної допомоги у працевлаштуванні та вирішення побутових питань після відбуття встановленого строку покарання.


Також було проведено особистий прийом засуджених, котрі відбувають покарання в установі. Слова вдячності від засуджених лунали разом із сподіваннями всіх присутніх на подальшу плідну співпрацю з ХОБФ «Парус» та ВПР «Гідність».


Основним завданням кримінально-виконавчого законодавства України, зокрема, є повернення засуджених осіб до життя на волі, відновлення їх статусу, як повноправних членів суспільства, формування та закріплення в них прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.


Досягненню цієї мети й служить соціально-виховна робота персоналу установ виконання покарань, однією з форм якої є залучення до морального виховання засуджених представників релігійних та громадських організацій.

 

  • У полтавській перукарні не хочуть стригти інвалідів

Власниця однієї із полтавських перукарень, що знаходиться у мікрорайоні Сади-1, звела майже півтораметровий паркан.


Архітектурна споруда відгороджує частину тротуатру перед перукарнею. Знаходиться вона в одному будинку разом із магазином, аптекою та кількома іншими закладами по вул. Героїв Сталінграду, 30. Будівля стоїть на підвищенні, а до входів у приміщення ведуть сходи і пандус. Він покликаний забезпечити доступність до об’єкту людям із обмеженими можливостями – на інвалідних візках.


Звести паркан власниця перукарні вирішила близько року назад. За словами юриста ВБО «Всеукраїнського правозахисний рух «Гідність» Юлії Плужник, до якої звернулися зі скаргою жителі прилеглих будинкі, у ході з’ясування обставин зведення огорожі власниця перукарні пояснила, що не хоче, щоб пошкодили плитку біля її закладу і щоб люди просто не проходили повз її перукарню, прямуючи до аптеки та магазину.


Першу офіційну скаргу до Виконавчого комітету міськради жителі мікрорайону направили 26 жовтня.


Цивільне законодавтсво України твердить, що підприємець не може сам обирати, кому надавати послуги (наприклад, підстригати) і чинити будь-які перешкоди для доступу до таких закладів для людей із обмеженими можливостями.


29 листопада 2012 року скаргу подали вже до Прокуратури м. Полтави. Копію постанови від 26 грудня отримала і господиня перукарні. Її «хід конем» цього разу полягав у тому, що замість знести паркан, вона зробила в ньому хвіртку начебто для створення вільного проїзду та проходу. Тим не менше на хвіртку повісили засов і замок.


У останній скарзі до розгляду в Управлінні містобудування та архітектури Полтавської облдержадміністрації, Департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, Октябрської районної ради та Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, яку подали 10 січня 2013 року ще раз наголосили на порушенні прав інвалідів та створенні перешкоди.


Наразі люди і правозахисниця чекають відповіді на цю скаргу і сподіваються, що здоровий глузд і підприємницька жилка у власниці перукарні переважать над принципом і жалістю до тротуару. Крім того, що обходити перешкоду повинні люди похилого віку, немає змоги проїхати людям в інвалідних візках, поруч знаходиться дитячий садочок для дітей-інвалідів. Їхні мами повинні шукати деінде змоги підстригти дитину у візку.

 

  • «Тобі на МРТ грошей не вистачить! – відповіла лікар-невропатолог пацієнтці, що звернулася. – Такі як ти, йдуть в СНІД-центр».

Мешканка Дніпропетровська, яка стоїть на ВІЛ-обліку, стверджує, що лікар розкрив таємницю стану її здоров'я, і вимагає відповідного для нього покарання.


«На початку листопада 2012 я прийшла в лікарню № 16 для того, щоб взяти направлення на МРТ, там мені сказали, щоб я звернулася до терапевта. Терапевт перенаправила мене до невропатолога.


Ми зустрілися з невропатологом на порозі її кабінету. Я повідомила, що мені потрібно направлення на проходження МРТ, на що вона почала говорити зі мною в грубій формі і сказала, що мені не вистачить грошей на МРТ, що це дуже дорого.


Я попросила її не кричати на весь коридор і зайти до кабінету, щоб поговорити наодинці. Але лікар не захотіла цього зробити і продовжувала говорити зі мною на високих тонах: «На яких підставах я повинна дати тобі це направлення?». Я відповіла, що мала двічі струс мозку і недавно мене побили, тому хочу перевірити стан здоров'я. Однак лікар продовжувала говорити на весь коридор, що таким, як ми, ВІЛ-інфікованим, потрібно йти в СНІД-центр. Це чули сторонні люди», – розповідає жінка.


Пацієнтка була пригнічена таким поводженням лікаря і звернулася до юриста, щоб захистити свої права.


Правозахисник ВІЛ-інфікованої жінки Олег Соловей допоміг направити відповідні скарги в необхідні інстанції.


Тим не менш, недбалий лікар, за словами жінки, так і не поніс заслужене покарання.


На її думку, лікар-невропатолог порушила ст. 24, ст. ст. 39, 40 Конституції України, ст. ст. 284, 286 ЦК України, ст. 132 КК України, також Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Постанова Кабінету міністрів від 18.12.1998 року за № 2026, а також Наказ МОЗ від 19.08.2005 р. за № 415 «Про вдосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію».

 

  • Мати ВІЛ-позитивного дитини вирішила судитися за розголошення лікарської таємниці

Безпрецедентний судовий процес в Україні. Прийомна мати судиться з фельдшером дитячого будинку за розголошення ВІЛ -діагнозу її сина, який ще недавно був лікарською таємницею. Жінка в перший день навчання колишнього вихованця розказала в школі про його статус. Через образи і насмішки однокласників у хлопчика почалися істерики. Таку справу слухають в Україні вперше.


Мати хлопчика сподівається на правосуддя. Сам малюк не ображається на колишніх однокласників. У майбутньому хоче займатися вихованням дітей. І якщо його дитяча мрія здійсниться, ніколи не допустить того, що сталося з ним.


Більшість ВІЛ-позитивних не наважуються відстоювати свої права навіть на медичну допомогу, як це було з Володимиром. Свій статус Володимир не приховує від суспільства. Але воно воліє не помічати таких, як він.


Через рік біганини і умовлянь його все ж оглянули і діагностували виразку кишечника. Але медики помилилися. Володимира з'їдав туберкульоз кишечника. Довелося терміново лягати під ніж. Хоча спочатку все могло обійтися навіть не уколами, а таблетками.

 

  • Кримська прес-конференція фонду «Наша Надія» з питань порушення прав ВІЛ-інфікованих людей: 55% порушників - медичні працівники

У Криму 27% сімей, які виховують ВІЛ-інфікованих дітей, стикаються з порушенням прав, пов'язаних з ВІЛ-статусом їхньої дитини.


Президент Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Тетяна Бордуніс, яка також була присутня на прес-конференції, відзначила, що 55% порушників - медичні працівники.


Президент всеукраїнського правозахисного руху «Гiднiсть» зазначила, що серед медичних працівників, як Криму, так і України перше місце за виявленими порушеннями прав хворих займає розголошення інформації про захворювання. Вона також підтвердила твердження про «змову серед медпрацівників», яке спрямоване на недотримання медичної таємниці та надання третім особам інформації про захворювання, що стосуються широкого кола хвороб, у тому числі туберкульозу та ВІЛ.


Учасників прес-конференції поєднала думка, що необхідно підвищувати правові знання серед співробітників медицини, для їх більш відповідального ставлення до сфери прав пацієнтів.

 

  • Новини круглого столу у Херсоні

У рамках проекту «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІД» реалізується безкоштовна юридична допомога людям, які живуть з ВІЧ захворюванням, споживачам ін’єкційних наркотиків, людям з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, засудженим, які живуть з ВІЛ/СНІДом, дітям та підліткам груп ризику. Також проводиться моніторинг порушення прав людини в сфері ВІЛ/СНІДу, надаються безкоштовні юридичні послуги цільовим групам проекту, налагоджуються стосунки та співпраця з державними структурами та громадським сектором у напрямку покращення стану дотримання прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та представників груп ризику. Про це повідомила президент Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Тетяна Бордуніс під час засідання за «круглим столом».

 

  • ВІЛ-персони

Мешканка смт Карла Маркса Донецької області Тетяна Ковальчук-Шепель - ВІЛ-позитивна. Про її діагноз знає все село. Тетяна стверджує: його розголосила односельчанка, і тепер йде справжня травля сім'ї Шепель. У зв'язку з небезпечним поширенням ВІЛ в Україні, конфлікти громадян з носіями набувають масового характеру. Як уникнути дискримінації ВІЛ-позитивних і забезпечити безпеку здорових людей? Наскільки наше суспільство готове до толерантного розв'язання проблеми?

 

  • Будь солідарним з ВІЛ-інфікованим. Сьогодні світ відзначає День боротьби зі СНІДом

Обмежувати права ВІЛ-інфікованих людей не можна – це порушення Конституції та законів України. Але юристи кажуть, що йти до суду і відстоювати право на нормальне, повноцінне життя, ті, у кого виявлено вірус імунодефіциту, наважуються нечасто.


Юрист Проекту Вадим Човган: «У них є проблема, серйозна проблема. І я кажу: «Я вам можу допомогти, ми можемо зробити те, і те, і те, да стовідсотково зробимо!». Ми домовляємося про зустріч - людина просто не приходить».


Змінити уявлення людей про інфекцію та про ВІЛ-позитивних людей більше двох десятків років намагаються медики, активісти громадських організацій, представники благодійних фондів. Вони знімають рекламні ролики, проводять лекції, влаштовують акції. Але говорити про свої проблеми відкрито, як завжди, наважуються одиниці ВІЛ-позитивних – вони бояться стати вигнанцями в нашому суспільстві.

 

  • Міліція Апостолівського району прикриває захват громадського ставу, ПрАТ «Кріворізрибгос» його експлуатує, а сільських жителів за «рибу» саджають у в'язницю

23-річний Михайло Фурманчук, проти якого (а також його племінника, 17-річного Валентина Соколовського) апостолівські міліціонери порушили кримінальну справу, підтвердив, що деякі його односельці постраждали за вилов риби. Є люди, які за вилов риби на цьому ставку вже відсиділи по 3-4 роки.


Дніпропетровський апеляційний суд 28 листопада відхилив апеляцію на порушення кримінальної справи проти двох молодих людей, жителів с. Михайлівка Апостолівського району, які в серпні 2012р. (цитата з обвинувачувального висновку) «маючи намір на викрадення чужого майна, таємно, умисно, з корисливих спонукань, викрали 28 кг риби карась»...

 

  • Балакуча медсестра зробила мешканку Луганщини вигнанцем

16 листопада 2012 - 15:55

Новини Луганської області


Міліція Лисичанська відмовила жительці міста Новодружеська (адміністративно відноситься до Лисичанська) в порушенні кримінальної справи у відношенні медсестри, яка розголосила те, що жінка - ВІЛ-інфікована.


Про це повідомили в Луганській правозахисної організації «Поступ».


Як повідомили в організації, С., маючи статус ВІЛ-інфікованої, у зв'язку з вагітністю стала на облік у лікаря-гінеколога в поліклініці м. Новодружеська Луганської області. Через кілька місяців вона помітила, що багато жителів міста намагаються уникати її. Населення Новодружеська складає всього близько 9 тис. чоловік, всі новини поширюються швидко, тому про статус ВІЛ-інфікованої С. дізналося практично все місто.


Вже після пологів двоє знайомих С. повідомили їй, що інформацію про її захворювання розповсюдила П. - медсестра поліклініки.


У березні 2012 р. С. написала заяву в Лисичанський міськвідділ ГУМВС (до якого територіально відноситься м. Новодружеськ) про вжиття заходів до П., яка, в порушення вимог чинного законодавства, розповсюдила інформацію про ВІЛ-статус породіллі.


Заява була прийнята і зареєстрована. Але ніхто з правоохоронців так і не проінформував С. про результати її розгляду. В силу стану здоров'я С. не могла відвідувати Лисичанський МВ ГУМВС, щоб дізнатися про прийняте рішення, оскільки перебувала на лікуванні. На неодноразові усні звернення з проханням повідомити їй про результати розгляду заяви, дільничний інспектор відповідав відмовою.


Тоді С. звернулася за правовою підтримкою в Луганське представництво Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність». Юрист організації Сергій Кузьмін допоміг постраждалій підготувати письмову заяву в міліцію про надання інформації, після чого С. в червні 2012 р. нарешті отримала з Лисичанського МВ ГУМВС повідомлення про відмову в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю складу злочину».


Хоча ст. 132 КК України передбачає кримінальне покарання за розголошення відомостей про виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.


Тому «відмовне» рішення міліції С. і її представник Кузьмін оскаржили в судовому порядку.

 

  • В Україні ВІЛ–інфіковані змушені боротися не тільки за своє здоров’я, а й свої права

Раніше створене тавро про те, що «ВІЛ/СНІД — хвороба людей винятково асоціальних», уже стирається з нашої свідомості. Практика показала: кожна, навіть найблагопристойніша особа волею випадку може стати носієм страшного вірусу, наприклад, під час переливання крові. Проте права таких людей порушують і надалі. Їх, по суті, карають двічі: вже хворі, мусять терпіти ще й збиткування тих, хто насправді мав би їм допомагати. Як показало дослідження, найбільше таких випадків — у сфері охорони здоров’я, на другому місці щодо порушень прав — правоохоронці, на третьому — надавачі соціальних послуг.


Президент благодійної організації «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність», називає цифри порушень прав людей, виявлені їхнім моніторингом. За сім місяців щодо людей із ВІЛ — це майже 350 випадків.

 

  • В Херсоні жінки, чиї сини «сидять» за торгівлю наркотиками, провели власне розслідування

Матері провели власне розслідування, проаналізували кілька десятків справ і знайшли у них безліч порушень. Зокрема, те, що протоколи контрольних закупок та затримань підписували одні й ті самі поняті, які, зокрема, стоять на обліку у наркодиспансері і мали проблеми з законом.


За допомогою жінки звернулися до юриста ВБО «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» у м. Херсоні Євгенія Коваленка.

 

  • Як з «Гідністю» подолати «бермудський трикутник»

Дільничний, «в метушні погонь і засідок», забув повідомити ВІЛ-інфіковану про результати розгляду її заяви про розголошення таємниці діагнозу. Тепер матеріали справи 4 місяці «не доходять» із суду в міліцію.


С., маючи статус ВІЛ-інфікованої, у зв'язку з вагітністю стала на облік у лікаря-гінеколога в поліклініці м. Новодружеська Луганської області. Через кілька місяців вона помітила, що багато жителів міста намагаються уникати її. Населення Новодружеська складає всього близько 9 тис. чоловік, всі новини розносяться як по ринку в базарний день, тому про статус ВІЛ-інфікованої С. дізналося практично все місто.


Вже після пологів двоє знайомих С. повідомили їй, що інформацію про її захворювання розповсюдила П. - медсестра поліклініки.


У березні 2012 р. С. написала заяву в Лисичанський міськвідділ ГУМВС (до якого територіально відноситься м. Новодружеськ) про вжиття заходів до П., яка, в порушення вимог чинного законодавства, розповсюдила інформацію про ВІЛ-статус породіллі.


Заява була прийнята і зареєстрована. Але ніхто з правоохоронців так і не спромігся поінформувати С. про результати її розгляду. В силу стану здоров'я С. не могла відвідувати Лисичанський МВ ГУМВС, щоб дізнатися про прийняте рішення, оскільки перебувала на лікуванні. На неодноразові усні звернення з проханням повідомити їй про результати розгляду заяви, дільничний інспектор відповідав відмовою.


Тоді С. звернулася за правовою підтримкою в Луганське представництво Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність». Юрист організації Сергій Кузьмін допоміг постраждалій підготувати письмову заяву в міліцію про надання інформації, після чого С. в червні 2012 р. нарешті отримала з Лисичанського МВ ГУМВС повідомлення про відмову в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю складу злочину».


Хоча ст. 132 КК України передбачає кримінальне покарання за розголошення відомостей про виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.


Тому «відмовне» рішення міліції С. і її представник Кузьмін оскаржили в судовому порядку.


При поданні скарги до Лисичанського міського суду Луганської області було вказано, що міліцейська перевірка була проведена не в повному обсязі, а саме:


  1. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що співробітники міліції не опитали свідка у зв'язку з тим, що «не було встановлено його місцезнаходження». Однак, як повідомив сам свідок, він неодноразово приходив до дільничного інспектора, але останній, посилаючись на свою зайнятість у розкритті злочинів, відмахувався від нього і не проводив опитування.

  2. Дільничним інспектором в постанові зазначено, що він опитав медсестру П. та завідувачку поліклінікою, і їм було встановлено, що П. не має доступу до інформації про ВІЛ-інфікованих. Але при цьому дільничним не було досліджене питання про місце зберігання мед документації пацієнток, які стоять на обліку у зв'язку з вагітністю, і коло медичних працівників, які мають доступ до неї.

  3. Дільничним інспектором не було вжито заходів щодо встановлення та опитуванням інших свідків, на яких С. йому вказувала.

У скарзі до суду С. підкреслила: «Як результат, дільничний інспектор до перевірки моєї заяви поставився упереджено, я б навіть сказала гидливо, по всій видимості, враховуючи мій статус ВІЛ-інфікованої. У силу чого свідків не знайшов, інформацію в повному обсязі не перевірив, а тільки на підставі пояснень завідуючої поліклініки, яка, будучи зацікавленою особою, дала пояснення на користь П., встановив, що за фактом моєї заяви відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 132 КК України. Але, крім того, по всій видимості, дільничний інспектор був настільки зайнятий «боротьбою зі злочинністю», що в метушні погонь і засідок забув повідомити мене належним чином про результати розгляду моєї заяви і направити на мою адресу копію складеної ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи».


Рішенням Лисичанського міського суду від 07.07.2012 р. постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 132 КК України, винесеної дільничним інспектором міліції Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області, було скасовано.


Матеріал за заявою С. був направлений для проведення додаткової перевірки в Лисичанський міськвідділ міліції. Точніше, його ПОВИННІ були туди направити. Але вже пройшло 4 місяці, а С. до цих не повідомлено про результати проведення додаткової перевірки, що порушує її право на інформацію, гарантоване Конституцією України і Законом України «Про інформацію».


На відповідні звернення юриста ВПР «Гідність» в міліцію і прокуратуру відповідь одна - «матеріали справи із суду в Лисичанський МВ ГУМВС ще не надходили». Що ж за «бермудський трикутник» утворився на перетині Лисичанського суду, прокуратури та міліції, в якому зникла справа С.? Думається, в цій аж ніяк не географічній аномалії вже давно пора розібратися правоохоронцям.


Юрій Чумак

 

 

  • Зараження малюка ВІЛ у Київській міській клінічній лікарні №2

Мешканці м.Києва довгий час не могли мати дітей. Врешті-решт, зa допомогою методів репродуктивної медицини, чергова спроба завагітніти виявилася вдалою і щаслива сім’я з нетерпінням стала чекати народження дитини. 25 липні 2011 р. малюк Л. з’явився на світ, однак враховуючи тяжкі пологи, він був поміщений до реанімації новонароджених лікарні «Охматдит», звідки через тимчасові ремонтні роботи був переведений до Київської міської клінічної лікарні №2. У зазначеному лікувальному закладі йому було здійснено переливання компонентів донорської крові, після чого дитина була виписана.


Через півроку виявилося, що дитина заражена вірусом імунодефіциту людину (ВІЛ), при чому батьки не були ВІЛ-інфікованими.


Всупереч обіцянкам можновладців, родина залишилася практично на одинці зі своїм горем. В цей непростий для подружжя час, ВПР «Гідність» залишився єдиною організацією, котра не стоїть осторонь та продовжує надавати правову допомогу у відстоюванні та захисті прав родини, зокрема і права на належну компенсацію.


Aдвокатами ВПР «Гідність» були підготовлені та подані відповідні документи до Генеральної прокуратури України з проханням розслідувати описану подію. 22.09.2012 р. слідчим відділом Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.131 КК України по факту неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту. Наразі тривають слідчі дії. Адвокати ВБО «Гідність» залучені до справи як представники потерпілої родини.

 

  • Передвиборче вилучення паспортів у наркозалежних пацієнтів в Луганську

До Президента ВБО «ВПР «Гідність» Бордуніс Т.А. звернувся Павло Скала, керівник програм з політики та адвокації МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», з повідомленням про те, що медичними працівниками Луганського обласного наркологічного диспансеру порушуються права пацієнтів – учасників програми ЗПТ. 


Пацієнти луганського обласного наркологічного диспансеру звинувачують лікарів у шантажі. За два тижні до виборів у пацієнтів, які отримують замісну терапію, почали збирати паспорти, погрожуючи відмовою у наданні ліків. Медики всі звинувачення спростовують. Кажуть - то звичайна перевірка документів, яка випадково збіглася у часі із парламентськими перегонами.


На той час, коли закінчилось опитування пацієнтів представникам ВБО «ВПР «Гідність», від останніх стало відомо, що медичними працівниками Луганського обласного наркологічного диспансеру були повернуті паспорти  майже всім пацієнтам, проте у медичному закладі були залишені ксерокопії вилучених паспортів.

 

На даний час, юристом ВБО «ВПР «Гідність» С. Кузьміним підготовлено звернення до прокуратури Луганської області з метою перевірки дії медичних працівників Луганського обласного наркологічного диспансеру, з приводу порушення прав пацієнтів – учасників ЗПТ, в частині вільного доступу до лікування, порушення права на захист персональних даних та право на вільне пересування.

 

Подія, що сталася в Луганському обласному наркологічному диспансері є яскравим прикладом грубого порушення прав пацієнтів – учасників ЗПТ та маніпулюванням хворими людьми, як безправними «істотами».

 

  • «Гідність» та Громадська рада зупинили міліцейське свавілля до учасника ЗПТ

До юриста Чернівецького відділення Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Дмитра Бабічука звернувся Д. із заявою про те, що він став об’єктом протиправних дій (було застосовано фізичне насильство та психологічний тиск) з боку працівників правоохоронних органів.

 

Міліціонери намагалися у такий спосіб отримати оперативну інформацію щодо незаконного обігу наркотичних засобів на території обслуговування. Причиною цьому стало те, що Д. в минулому вживав нелегальні наркотики і знав осіб, які також вживали чи збували наркотичні засоби.

 

Наразі Д. є учасником замісної підтримувальної терапії. Повністю змінив свій спосіб життя та коло спілкування. Однак і до цього часу, відчуває зневажливе ставлення до нього та його прав з боку правоохоронних органів. Працівники міліції вдаються до насильства, утиску його прав, незаконного затримання та інших протиправних дій.

 

В інтересах Д. юристом було підготовлено звернення до Громадської ради при управлінні МВС України в Чернівецькій області з питань забезпечення прав людини.

 

У зверненні зазначалося, що у відповідності до п. 8 ст. 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» держава гарантує забезпечення запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, за допомогою програм реабілітації таких осіб та програм зменшення шкоди, що, серед іншого, передбачає використання замісної підтримувальної терапії для осіб, які страждають на наркотичну залежність.

 

Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту прав вищевказаних людей передбачена статтею 24 зазначеного Закону.

 

У заяві до Громадської ради було роз’яснено, що суть програми замісної підтримувальної терапії полягає у щоденному довготривалому прийомі замісного препарату для лікування порушень, пов’язаних з вживанням екстракту макової соломки, героїну або інших опіоїдів. ЗПТ має на меті не допустити розвиток у хворого синдрому відміни, підтримувати у нього стабільний стан фізичного комфорту та стримувати потяг до нелегальних опіоїдів. ЗПТ є частиною комплексного лікування, коли вирішується не тільки проблема залежності, а й інші медичні, психологічні та соціальні проблеми хворого.

 

Будучи учасником ЗПТ, Д. позбавився від потягу до нелегальних опіоїдів. Проте, працівники Садгірського РВ УМВС України у Чернівецькій області постійно нагадують про його страхітливе минуле, незаконно затримують, проводять протиправне опитування, допити, застосовують до нього фізичне та психологічне насильство.

 

Також зазначалося, що випадок з Д. не є поодиноким, адже таке стається ледь не з кожним учасником ЗПТ у м. Чернівці та у Чернівецькій області.

 

Громадська рада уважно поставилася до звернення Чернівецького відділення ВПР «Гідність» за фактами незаконних дій працівників міліції по відношенню до громадянина Д. та апелювала до керівництва обласної міліції з проханням провести відповідну перевірку.

 

У результаті розгляду звернення та проведення службової перевірки працівниками обласного управління міліції та відділу внутрішньої безпеки, припинилися будь-яке насильство, дискримінація та утиски громадянина Д. зі сторони співробітників правоохоронних органів.

 

Отже, відтепер, завдяки професіоналізму юриста організації «Гідність» Дмитра Бабічука та активній громадянській позиції Громадської ради при управлінні МВС України в Чернівецькій області з питань забезпечення прав людини, Д. живе спокійним життям, проходить лікування. У найближчих його планах – повністю позбутися залежності від наркотичних речовин.

 

Юрій Чумак


 

  • Лікарів звинуватили в розголошенні лікарської таємниці на Полтавщині

На Полтавщині розгорівся скандал. Постраждала жінка, в якої виявили ВІЛ. У 23 роки вона стала на облік по вагітності, а медичні працівники, які мали доступ до її медичної карти, швидко відреагували на діагноз ВІЛ, розпустивши чутки. Жінка живе вже півроку в атмосфері цькування і вимушеної ізоляції – від хворої відвернулися друзі і тепер з нею спілкуються тільки мати, батько і деякі родичі.


У міліції порушувати кримінальну справу за розголошення діагнозу відмовилися. Тому жінка попросила захисту у правозахисників ВБО «Гідність», які, в свою чергу, звернулися від імені потерпілої пацієнтки в Прокуратуру.


Постраждала особисто давала свідчення в районній прокуратурі, матеріали справи були направлені на додаткову перевірку слідчому Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області. На даний момент здійснюється прокурорський нагляд, а винуватцям в разі визнання неправомірних дій з їх боку, загрожує до 3 років в'язниці. Постраждала і її представники з ВБО «Гідність» готові йти до кінця, щоб отримати справедливе рішення і покарати тих, хто розголосив лікарську таємницю.


  • Тяжкохворого жителя м. Апостолово взяли під варту для статистики

В Апостолівському районі Дніпропетровської області начальник ВБНОНу майор Олександр Соловйов намагався підкинути Віктору Форошевскому шприц з невідомою тому рідиною. Крім того, співробітники міліції застосовували до нього недозволені методи . Вони змусили потерпілого залишити відбитки пальців на шприці, а під впливом психологічного і фізичного тиску Форошевский підписав щиросердне зізнання.


Медичні працівники поставили обвинуваченому діагноз «струс головного мозку», в той час як Форощевский і так тяжкохворий, у нього туберкульоз.


Відразу після затримання, Форошевский уклав договір з адвокатом Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» на представлення інтересів на слідстві і в суді. Разом з представником, він написав і подав заяву на ім'я Генерального прокурора України Віктора Пшонки, в якій виклав обставини свого затримання.


Юрист Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність», заявив, що ВБНОН та безпосередньо його начальник «кришують» наркоторгівлю в місті, а випадок з Віктором Форошевским – це не перший раз, коли людей затримують для статистики.


В даний час адвокат відстоює інтереси підсудного в суді, домагається його виправдання і відшкодування заподіяних збитків.

 

  • Кримінальна справа по звинуваченню керівника служби крові в м. Маріуполі в зараженні новонароджених дітей ВІЛ-інфекцією

Довготривала кримінальна справа за обвинуваченням заступника головного лікаря Маріупольської міської служби переливання крові в халатності завершилася звинувачувальним вироком. Подія трапилася в червні 2005 року, коли трьом новонародженим дітям за медичними показаннями була влита інфікована донорська плазма. Це перша в Україні справа, коли медичний працівник був притягнутий до кримінальної відповідальності за зараження ВІЛ.


Тетяна Бордуніс, Президент Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність», виступила адвокатом потерпілих і представляла інтереси всіх 3 сімей, в яких живуть діти, заражені ВІЛ. 


Вирок у справі, яка розглядалася цілих 7 років (!), було винесено 13 січня 2012 року. Хід справи широко висвітлювався всіма провідними ЗМІ України.


Винну Анну Пономарьову засудили на 5 років і позбавили права займатися медичною діяльністю на два роки. Суд також зобов'язав станцію переливання крові виплатити постраждалим сім'ям по 20 тисяч гривень матеріальної компенсації.


Ця справа є стратегічно важливою для України, оскільки за допомогою неї привернули увагу вищих державних структур (Міністерства охорони здоров'я України, Державної служби крові України та ін.) до проблеми захисту прав ВІЛ-позитивних людей; якості донорської крові; стану справ з оснащенням станцій переливання крові тестами , обладнанням та ін.