Отримати консультацiю юриста
Юридичні послуги
  • Кому надаються безкоштовні юридичні послуги

Цільові групи проекту:

  • Люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та їх близьке оточення;
  • Споживачі ін’єкційних наркотиків, зокрема клієнти програм зменшення шкоди (ЗПТ);
  • Люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;
  • Засуджені, які живуть з ВІЛ/СНІДом;
  • Діти та підлітки груп ризику.

 

Перелік безкоштовних юридичних послуг:

  • Надання усних юридичних консультацій;
  • Складання письмових документів (скарг, заяв, позовних заяв, клопотань та інше);
  • Представлення інтересів представників цільових груп проекту в державних та недержавних органах;
  • Представлення інтересів цільових груп проекту на слідстві та в суді.

Важлива інформація:

  • Усне консультування надається з усіх юридичних питань;
  • Всі інші види юридичних послуг надаються лише у випадках порушення прав людини за певними ознаками, такими як:  наявність ВІЛ/СНІДу, наркозалежності, нетрадиційної сексуальної орієнтації та інше, тобто коли права людини порушуються іншими людьми та представниками державних та недержавних структур.  Особлива увага в проекті надається питанням отримання медичних послуг та проблемам, що виникають у цій сфері: відмова в лікуванні, надання медичних послуг неналежної якості, розголошення конфіденційної інформації, відсутність лікування, вимагання грошей за лікування. Важливим напрямком роботи в проекті є захист прав клієнтів програм ЗПТ (замісної підтримувальної терапії).

 

До кого можна звернутися за юридичною допомогою:

Вся інформація про виконавців проекту та їх контакти міститься у розділі КОНТАКТИ сайту організації.

  • Кращі практики

*

У липні 2013 року до керівника ВБО «ВПР «Гідність» Тетяни Бордуніс за юридичною допомогою звернулась мешканка Одеської області В. з приводу відмови в лікуванні після того, як лікарі дізнались про її ВІЛ - статус. У В. лікарі діагностували пухлину в ділянці хребта та їй було рекомендовано провести оперативне втручання з метою видалення пухлини. Від своїх знайомих В. дізналась, що в Чернівцях практикує Шведсько-українська клініка "Angelholm", яка впроваджує сучасні методи лікування ортопедичних захворювань у медичну практику в Україні і в даному випадку можна пройти лікування без операційного втручання. В. зателефонувала в Центр травматології та ортопедії клініки і повідомила про те, що вона ВІЛ інфікована. Їй одразу ж було відмовлено у лікуванні.
Т. Бордуніс доручила розібратись з цією ситуацією та допомогти В. юристу проекту в Чернівецькій області Дмитру Бабічуку. Разом з юристом Дмитром Бабічуком В. знову звернулася до клініки "Angelholm" щодо проходження обстеження в клініці та відповідного лікування. Юрист роз’яснив лікарям, що рівність та недискримінація, непорушні принципи у всіх міжнародних угодах про права людини, являються основою, на якій тримаються всі інші права людини. Відповідно до українського законодавства дискримінація у зв’язку з ВІЛ заборонена. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Так, у відповідності до п. 15 ст. 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» держава ,зокрема, гарантує забезпечення соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг. В результаті своєчасного втручання юриста Дмитра Бабічука в ситуацію, що склалась відносно лікування жінки з ВІЛ, В. пройшла повне обстеження в клініці. Лікарями клініки було прийнято рішення про призначення В. терапії та медикаментозного лікування. В даному випадку хірургічне втручання виявилося зайвим та передчасним.
Отже, завдяки оперативним та професійним діям юриста ВБО «ВПР «Гідність» Дмитра Бабічука була подолана дискримінація в зв’язку з ВІЛ зі сторони працівників клініки"Angelholm" та надана допомога в лікуванні, а саме: В. отримала професійну медичну допомогу та уникнула хірургічного втручання. Наразі почуває себе чудово та задоволена допомогою.

 

*


Вперше в Україні організація «Гідність» домоглася покарання медичного працівника за розголошення ВІЛ-статусу. Центральний районний суд міста Сімферополя виніс обвинувальний вирок стосовно медпрацівника дитячого будинку «Ялинка» за фактом розголошення ВІЛ-статусу дитини. Мати хлопчика звернулася за юридичною допомогою до президента Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність», адвоката Т. Бордуніс, яка погодилася представляти інтереси хлопчика в суді. 22 січня 2013 року суд визнав підсудну винною в злочині та постановив позбавити медпрацівника права займатися медичною практикою строком на один рік і оштрафував її на 1700 гривень. Потерпілий та його мати задоволенні вироком. Це безпрецедентний випадок: перша в Україні справа за фактом розголошення відомостей про зараження вірусом імунодефіциту людини завершилась перемогою потерпілого. «Ми сподіваємося, що після цього рішення суду в суспільстві будуть лояльніше ставитися до дітей з обмеженими фізичними можливостями, а також інші подібні розгляди будуть закінчуватися на користь постраждалої сторони» – зазначила адвокат.

*


До юриста «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Харківській області Човгана В.О. звернулася представник цільової групи проекту громадянка К. У 2011 році було засуджено її сина та призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк та конфіскації майна. В процесі досудового слідства на квартиру клієнтки, якою вона користується на праві спільної сумісної власності з сином, було накладено арешт. Не зважаючи на те, що пізніше судом було встановлено неможливість виділення частки майна сина для стягнення в порядку конфіскації арешт залишався накладеним як на частку сина так і на частку клієнтки. Було підготовлено позовну заяву до суду завдяки чому було знято арешт із частини квартири клієнтки. Продовжується робота із зняття арешту із іншої половини квартири.

*


22 квітня 2011 старшим слідчим прокуратури Апостолівського району Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу щодо С. за фактом злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною - ст.166 Кримінального кодексу України. Мешканка м. Апостолове Дніпропетровської області С. з 2003 року перебувала на «Д» обліку (ВІЛ інфекція) в кабінеті «Довіри» Апостольської центральної районної лікарні. У 2010 році на 20 тижні вагітності С. звернулася до гінеколога Залізничної лікарні станції «Новоблочна» м. Кривий Ріг, оскільки на той час працювала на залізниці. Лікар-гінеколог достовірно знала, що С. ВІЛ - інфікована. Лікар не пояснила жінці, що існує АРВ - терапія для вагітних з ВІЛ інфекцією, а також те, що під час пологів потрібно робити кесарів розтин. Лікар неналежним чином виконала свої обов'язки, що призвело до народження у С. ВІЛ - інфікованого сина. Слідство звинуватило С. у злісному невиконанні своїх батьківських обов'язків, що на його думку призвело до інфікування сина. Крім того, в провину жінці ставилося переривання лікування дитини, що на думку слідства призвело до погіршення його здоров'я та стадії СНІД. С. Крім того, в рамках кримінальної справи Служба у справах неповнолітніх подала позов до С. про позбавлення її батьківських прав. Жінка звернулася за юридичною допомогою до президента ВБО «ВПР« Гідність» Тетяни Бордуніс, яка приїхала в м. Апостолове, де поспілкувалася з С. і уклала з нею договір на надання юридичних послуг в Апостолівському районному суді. Справа слухалася головою Апостолівського районного суду. Суддя ще до початку слухання справи заявила адвокату Т. Бордуніс, що планує заслухати справу за півгодини, оскільки їй і так все ясно! Цинічна заява судді остаточно зміцнила переконання адвоката в необхідності надання юридичної допомоги С. Справа слухалася судом дев'ять місяців. За цей період адвокат заявляла численні клопотання: про допит свідків, про призначення експертиз, про повернення справи на додаткове розслідування. У результаті дій адвоката суддя дійшла висновку про недостатність доказів для засудження С. і для задоволення позову про позбавлення її батьківських прав. 5 липня 2012 кримінальну справу щодо С. було припинено за ст.48 Кримінального кодексу України, вона звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки. Позов про позбавлення батьківських прав був відкликаний позивачем. Завдяки своєчасній допомозі організації «Гідність» ВІЛ - позитивна жінка С. має можливість жити повноцінним життям, проходити лікування і ростити свого сина!

*


До юриста «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Харківській області Човгана В.О. звернулася ВІЛ-інфікована громадянка Г. Вона пояснила, що вона вирішила почати лікування від захворювань нервової системи та інших супутніх захворювань. З цією метою вона пройшла обстеження та отримала рекомендації для лікування у відповідності до Консультативного висновку поліклінічного відділення клініки ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології». Так як ліки можна було купити тільки за рецептом для отримання рекомендованих медикаментів вона звернулася до терапевта поліклініки №11 м. Харкова із проханням про надання їй рецепту для придбання ліків («Сонат»), що були їй рекомендовані. На це працівниками лікарні їй було відмовлено на тій підставі, що їм ще «не вистачало мати справ із міліцією». Було складено звернення, яким звернено увагу посадових осіб поліклініки на те, що такі дії є грубим порушенням чинного законодавства, а саме ст. 6, 7, 8 Основ законодавства України про охорону здоров’я, ст. 49 Конституції України та маси інших нормативних актів. Копії звернення були направлені до прокуратури Московського району м. Харкова, Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації Внаслідок втручання було оперативно поновлено порушені права клієнтки, що надало їй можливість придбати ліки необхідні для лікування.

*


Дві доби хворий хлопчина пішки йшов до юриста

Зовсім нещодавно, наприкінці травня, до громадської приймальні херсонського юриста ВБО «Гідність» Євгенія Коваленка звернувся за вирішенням своєї проблеми Василь Р. Наприкінці 2012 року він звільнився із колонії, де відбував покарання за злочин, скоєний ним ще у неповнолітньому віці. Сам він родом із невеличкого села поряд з Каховкою Херсонської області. Після звільнення із колонії він приїхав додому, але виявилось, що його єдина родичка – рідна сестра давно вже продала батьківський будинок (батьки загинули, коли Василь ще був маленьким) і там живуть чужі люди. Багато довелось витримати хлопцю за ці півроку після звільнення, і жити на вокзалах, і жебракувати на їжу, і підробляти грузчиком. До того ж ще під час відбування покарання у нього було виявлено ВІЛ інфекцію, тому і самопочуття у хлопця не дуже гарне. Все б нічого, і житло він собі знайшов і виживав якось, але прийшла біда – втратив хлопчина усі свої документи. І паспорт, і диплом штукатура-маляра, який отримав у колонії, і свідоцтво про народження, і,навіть, довідку про звільнення. Ці документи викрав у нього його шкільний товариш та заклав їх за кілька пляшок горілки місцевому махінатору у рідному селі.

Василь звернувся до міліції, але безрезультатно, навіть заяву не прийняли. Хлопець вже майже впав у відчай – ні на роботу без документів, ні у лікарню, начебто і не існувало його ніколи, адже не має документів, то не має і людини. Як не прикро, але у нашій державі саме так і є. Та добрі люди з Каховського районного центру соціальних служб підказали адресу юриста для людей з ВІЛ.

Страшно було дивитися на Василя, коли він з’явився у юриста. Хлопчина дві доби йшов пішки з Каховського району до Херсону. Людина була у відчаї, голодна, у драному одязі та босоніж. Прийшлось не тільки юридичні питання вирішувати з документами, але й накормити та перевдягти людину.

Після  цих нехитрих маніпуляцій Василь і розповів про свої проблеми.

Юрист Євгеній Коваленко допоміг у їх вирішенні, у хлопця з’явилась надія на нормальне життя. У колонії, де відбував покарання Василь, він за запитом юриста отримав дублікат довідки про звільнення з фотокарткою – хоч який-небудь документ буде до відновлення паспорту. Були направлені заява до міліції про викрадення документів та звернення до начальнику УМВС Херсонської області з проханням допомогти. Крім того вдалось  влаштувати Василя на роботу до фермера на поле, все ж таки 60 гривень на день отримує та має кришу над головою, фермер його у себе поселив, ще й їжу дає три рази на день.

Телефонує Василь юристу по кілька разів на тиждень, дуже вдячний за допомогу.


*


До Чайки Ю., юриста ВПР “Гідність” в м. Суми, звернулась клієнтка, з питанням про допомогу у незаконному звільненні та поновленні на робочому місці. Клієнтка Л. з 21.03.2013 року була прийнята на посаду оператора комп’ютерного набору в ПП “Будинок нашої мрії”. З клієнткою було укладено строковий договір, термін дії якого закінчувався 01.12.2013 року. 05.06.2013 року директор підприємства викликав Л. до свого кабінету, надав заяву та наказ про звільнення з вимогою підписати їх. Причиною звільнення був запис “За власним бажанням” ст. 38 Кодексу Законів про Працю. Коли дівчина почала вимагати пояснення даних дій, то відповідь була така: “заразні люди нам не потрібні, більше Ви тут не працюєте”. Л. відмовилася від підписання заяви, та одразу звернулася до юриста Чайки Ю. за допомогою. Юристом було запропоновано надання дозволу Л. на представництво її інтересів в різних установах. Першим кроком Чайки Ю. було доведення до відома Л. всі її права як найманого працівника та подальші дії для відновлення порушеного права. Юрист разом з жінкою здійснив виїзд до директора ПП “Будинок нашої мрії” де Л. вимагала пояснення через яку причину її звільнено, так як з її сторони ніяких порушень трудового законодавства не було. Роботодавець відповів “У мене діти та внуки і я хвилююсь за їх здоров’я” натякаючи на можливість заразитися від жінки ВІЛ-інфекцією. Чайка Ю. роз’яснила директору здійснені ним порушення чинного законодавства. По — перше, ст. 16 Закон України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” звільнення з роботи осіб, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, забороняється. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права людей, які живуть з ВІЛ, можуть бути оскаржені до суду. Тобто, ці дії можна кваліфікувати, як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, що відповідно до п. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. По — друге, статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, тобто особа має право звертатися до суду за захистом та поновленням порушеного права. Також юрист рекомендував роботодавцеві збільшити свій кругозір стосовно можливих шляхів зараження ВІЛ/СНІДом. Після всіх роз’яснень норм закону роботодавець дотримувався попередніх позицій та не хотів змінювати свого рішення. Юрист пояснив, що подальшими діями буде звернення до територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, в найгіршому випадку до суду буде подана заява Про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ст. ст. 232; 235 Кодексу Законів про Працю. Л. виявила бажання одразу звертатися до суду, тож юрист почав готувати позовну заяву. 14.06.2013 року до клієнтки Л. зателефонував директор ПП “Будинок нашої мрії” та сказав про зміну свого рішення і те що жінка може далі працювати. На сьогоднішній день Л. працює на ПП “Будинок нашої мрії” та не відчуває жодних принижень як зі сторони роботодавця так і зі сторони співробітників.

*


До юриста Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Харківській області звернувся колишній клієнт програми замісної підтримувальної терапії. З грудня 2010 року він лікувався від опіоїдної наркотичної залежності, на базі Харківського обласного наркологічного диспансеру. Зимою 2012 року його було виключено з програми ЗПТ на тій підставі, що він нібито вживав алкоголь. При цьому не було проведено жодних аналізів, які підтверджували б це, а також йому не було повідомлено про конкретні підстави припинення програми. Так як для виключення із програми ЗПТ існує спеціальна процедура: прийняття комісією з доцільності призначення наркотичних засобів закладу охорони здоров’я рішення, чому має передувати відповідне подання лікаря, (п. 17 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27.03. 2012 №200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю») було складено запит цих документів у відповідального органу для подальшого їх оскарження у порядку адміністративного судочинства. Разом з тим клієнту після відправлення запиту було запропоновано продовжити лікування програмою ЗПТ. Зараз клієнт знову лікується від наркотичної залежності за допомогою програми ЗПТ.

*


14.05.2013р. Червоноградським міським судом було винесено вирок про засудження Міловського Ігора Івановича до 4 років позбавлення волі, але із звільненням від відбуття покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину. Таке рішення суду слід вважати успіхом, оскільки клієнта не було поміщено до місця позбавлення волі. Клієнта обвинувачували у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України - грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого (Справа № 1/1327/4908/2012). Обвинувачення ґрунтувалося на суперечливих доказах, зокрема, було лише два докази обвинувачення – показання двох свідків, які ніби то бачили когось схожого на особу підсудного. Натомість слідчий під час досудового слідства не провів всіх слідчих дій, які дають змогу встановити всі обставини справ законно та обґрунтовано. Зокрема, не було допитано свідків захисту, не було доказів заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, не було відбитків пальців підсудного на речах потерпілої та ін. Однак, незважаючи на це, суддя постійно відхиляв клопотання захисту про направлення справи на додаткове розслідування. В судових засіданнях прокурор підтримував обвинувачення, підсудний вину спочатку не визнавав, однак під тиском обставин (одностороннє ведення судового процесу суддею з наперед визначеним переконанням про вину підсудного і психологічним тиском на нього) визнав вину. Адвокату підсудного вдалося переконати суд у тому, що за даних суперечливих обставин справи не доцільно поміщати підсудного до місць позбавлення волі (хоча підсудний ніде не працює, попередньо вже був кілька разів засуджений і відбув покарання у місцях позбавлення волі), і суд прислухався до даної позиції та з урахуванням цих негативних для підсудного обставин все ж звільнив підсудного від відбуття покарання. Клієнту було надано правову допомогу щодо підготовки до судових засідань та представлено інтереси в судових засіданнях, яких протягом розгляду справи відбулося понад десять.

 

*

МІЛІЦЕЙСЬКЕ СВАВІЛЛЯ

Ця історія сталася у м. Чернівці. 10 травня 2012 року о 19 годині 00 хвилин працівниками карного розшуку Першотравневого РВ УМВС України був затриманий учень комунальної обласної загальноосвітньої школи – інтернату «багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» В., 1994 року народження. Сам В. з неблагополучної сім’ї. Батьки його були позбавлені батьківських прав. Змалку він ночами вештався по місту в пошуку місця для ночівлі та жебракував. Тільки після того, як він був прийнятий до інтернату його життя змінилося. В. старанно вчиться, слухняний. Позитивно характеризується за місцем навчання. Наразі, єдиними людьми, які про нього піклуються є керівництво інтернату, вчителі, вихователі. З В. в приміщенні райвідділу також перебував вихователь 10-11 класу школи-інтернату. Однак, через декілька хвилин працівники карного розшуку попросили вихователя залишити приміщення райвідділу повідомивши його, що В. вони відпустять через декілька хвилин. Але працівники карного розшуку не відпустили В. Навпаки скориставшись, що неповнолітній В. залишився сам, вдавшись до психічного, фізичного тиску змусили останнього написати явку з повинною. В цій явці з повинною, зокрема, вказується, що 28 квітня 2012 року В. вчинив крадіжку. Неповнолітній був затриманий без будь-якого пояснення. Допитували його без вихователя школи-інтернату та адвоката. В. перебував в приміщенні Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області в період часу з 19.00 10 травня 2012 року по 19.00 11 травня 2012 року. Тому, працівники карного розшуку скористалися цим і фактично змусили В. написати явку з повинною, яка стала єдиною підставою для порушення кримінальної справи відносно неповнолітнього.

 

Юристом Проекту Дмитром Бабічуком було підготовлена скарга на дії працівників Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області до Прокуратури Чернівецької області  та Управління МВС України в Чернівецькій області. Крім того, було направлено звернення в Громадську раду при Управлінні МВС України в Чернівецькій області з питань забезпечення прав людини. Також була проведена зустріч з заступником начальника Управління МВС України в Чернівецькій області Козаком Я.О. з приводу протиправних дій працівників міліції. У скаргах була звернена увага на те, що у відповідності до статті 20 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року дитина, яка тимчасова або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Однак, в даному випадку В. як дитина, яка позбавлена сімейного оточення, зазнає з боку державного органу в особі Першотравневого районного відділу міліції УМВС України в Чернівецькій області психологічного та фізичного тиску та кримінального переслідування. В результаті вчасних та рішучих дій юриста організації «Гідність» та представника проекту справа відносно В. була закрита. Керівництвом Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області були принесені вибачення за даний інцидент.


*

До юриста ВБО «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність» в Луганській області до Кузьміна Сергія звернулася дружина інваліда 2-ї групи, що має діагноз ВІЛ/СНІД інфекція, гепатит С, обвинуваченого за ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2, ст. 311 ч. 1, ст. 317 ч. 1 КК України, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

 

У своєму зверненні вона просила допомогти розібратися за фактом порушення прав людини, які були вчинені стосовно її чоловіка з боку співробітників РВ УМВС. При вивченні матеріалів, наданих юристу Кузьміну С., було встановлено ряд грубих порушень, допущених з боку співробітників РВ УМВС та слідчого, який розслідував кримінальну справу. Так було встановлено, що спочатку співробітниками ВБНОН був незаконно проведений огляд в квартирі жінки та її чоловіка, крім того свідки у справі дали суперечливі свідчення в частині вилученого і самого факту збуту. Крім того, слідчим при обранні запобіжного заходу не були надані до суду й відповідно не були враховані документи про його стан здоров'я. Також було встановлено і ряд інших процесуальних порушень. Юрист вивчив матеріали справи і склав кілька клопотань до суду: про проведення звукозапису при розгляді справи, зміну запобіжного заходу, клопотання про визнання доказів неприпустимими. В результаті поданих клопотань суд ухвалив рішення про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, залишивши обвинуваченому запобіжний захід - утримання під вартою. На рішення суду Прокуратурою Жовтневого району м. Луганська була подана апеляція, а юристом Кузьміним С. було складено заперечення на апеляцію і клопотання про зміну запобіжного заходу. 18 вересня 2012 при розгляді справи апеляційним судом Луганської області були враховані заперечення на апеляцію і клопотання про зміну запобіжного заходу і чоловік був звільнений з-під варти. В даний час у справі проводяться слідчі дії.


*

 

До юриста проекту Ю. Плужник за консультацією звернувся клієнт цільової групи, він надав «рішення суду», яке було надіслано йому керівництво ПАТ «Приватбанк». Вищезазначений документ містив штамп та інформацію про визнання особи боржником, борг складав більше ніж 8.000 грн. Також «рішення» мало ряд помилок, але зовні було дуже схожим на процесуальний документ.


Юристом було складено та подано скарги до міської та обласної Прокуратур та ПМУ УМВС України в Полтавській області. Скарги направлялись з приводу проведення контролю та перевірки факту підробки документів, а саме «рішення  суду», яке винесене  судом (невідомо яким) «іменем України», та було надіслане ПАТ «Приватбанком», а також наявність злочину передбаченого ст. 358 КК України та прийняття відповідних  мір прокурорського реагування.

 

Матеріали справи були направлені до Дніпрпетровської області до відповідних правоохоронних установ. В ході перевірки було встановлено, що це такий спосіб «залякування» у співробітників ПАТ «Приватбанк», особі було спричинено матеріальний, моральний та психологічний тиск.  Також, одразу, особі було надіслано вибачення та пропозиція укладання договору реструктуризації заборгованості на суму  1.900, що відповідало дійсності та умовам кредитного договору.

 

*

 

У вересні 2012 року до юриста ВБО «ВПР «Гідність» Ангеліни Марчук звернулася К., яка має позитивний ВІЛ-статус. Жінка пояснила, що у червні 2012 року вона звернулася із заявою до директора (завідувача) дитячого садка про прийняття її доньок 2007 та 2008 років народження на виховання  до дитячого дошкільного закладу. Однак,  через  ВІЛ-статус їй було відмовлено та позбавлено її дітей, які, до речі, повністю здорові, гарантованого державою права на одержання дошкільної освіти. Внаслідок подання скарги до дошкільного закладу та переговорів із завідувачем, головою сільської ради, керівником районного відділу освіти, дітей прийняли до садка. Після того, як діти вже тиждень відвідували садок, К. знову зателефонувала юристу проекту і та з розпачем у голосі повідомила, що дискримінація над нею та її дітьми триває, вихователь групи, де виховуються її доньки, ображає дітей, примушує їх роздягатися перед іншими дітьми для обстеження чи не має у них подряпин, обмовляє та налаштовує проти неї батьків інших дітей. Дані протиправні та антиморальні дії вихователя негайно було оскаржено.

 

Завдяки втручанню в ситуацію юриста ВБО «ВПР «Гідність» А. Марчук, на даний час діти відвідують дитячий садок, вихователь публічно вибачилася перед клієнтом та її дітьми, припинила образи та негативне ставлення. Головою сільської ради скликано комісію для проведення службового розслідування.

 


*

 

НАСИЛЬСТВО ТА ДИСКРИМІНАЦІЯ УЧАСНИКІВ ЗПТ З БОКУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

До юриста Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Дмитра Бабічука звернувся Д. із заявою про те, що він став об’єктом протиправних дій (було застосовано фізичне насильство, та психологічний тиск) з боку працівників правоохоронних органів з метою отримання оперативної інформації щодо незаконного обігу наркотичних засобів на території обслуговування.

 

Причиною цьому стало те, що останній в минулому вживав наркотичні засоби і знав осіб, які також вживали чи збували наркотичні засоби.


Наразі Д. являється учасником замісної підтримувальної терапії. Повністю змінив свій спосіб життя та коло спілкування.

 

Однак, і до цього часу відчуває зневажливе ставлення до нього та його прав з боку правоохоронних органів. Працівники правоохоронних органів вдаються до насильства, утиску його прав, незаконного затримання та ін.

 

В інтересах Д. юристом було підготовлено звернення до Громадської ради при управлінні МВС України в Чернівецькій області з питань забезпечення прав людини.

 

В зверненні зазначалося, що у відповідності до п.8 статті 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12 грудня 1991 року держава гарантує забезпечення запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, за допомогою програм реабілітації таких осіб та програм зменшення шкоди, що, серед іншого, передбачають використання замісної підтримувальної терапії для осіб, які страждають на наркотичну залежність, та створення умов для заміни використаних ін’єкційних голок і шприців на стерильні з подальшою їх утилізацією.

 

Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту прав вищевказаних людей передбачена статтею 24 Закону.

 

В заяві було роз’яснено, що суттю програми замісної підтримувальної терапії полягає у щоденному довготривалому прийомі замісного препарату для лікування порушень, пов’язаних з уживанням екстракту макової соломки, героїну або інших опіоїдів. ЗПТ має на меті не допустити розвиток у хворого синдрому відміни, підтримувати у хворого стабільний стан фізичного комфорту та стримувати потяг до нелегальних опіоїдів. ЗПТ є частиною комплексного лікування, коли вирішується не тільки проблема залежності, а й інші медичні, психологічні та соціальні проблеми хворого.

 

Таким чином Долішній В.Б. намагається позбавитися потягу до нелегальних опіоїдів, почати нове життя.

 

Однак, працівники Садгірського РВ УМВС України не дають йому можливості почати нове життя. Крім того, постійно йому про це нагадують, незаконно затримують, проводять протиправне опитування, допити, застосовують до нього фізичне та психологічне насильство.

 

Також зазначалося, що даний випадок не є поодинокий і він стосується не тільки працівників конкретного районного відділу міліції, а і всіх райвідділів міліції. Це питання всього міста Чернівці та Чернівецької області. Адже таке стається з кожним учасником ЗПТ.

 

В результаті розгляду звернення та проведення перевірки вищевказаного факту працівниками ВВБ припинилися будь-яке насильство, дискримінація та утиски громадянина Д. зі сторони працівників правоохоронних органів.


Завдяки професіоналізму юриста організації «Гідність» Д. Бабічука, громадянин Д. живе спокійним життям, проходить лікування.

 

*

 

В серпні 2012 року до юриста проекту Д. Короля за юридичною допомогою звернувся громадянин П. Під час свого звернення П. пояснив юристу, що на початку травня 2012 року, він звернувся з позовом про відібрання дитини в особи, яка її безпідставно утримує, до Менського районного суду. Ситуація полягала в наступному, його малолітня донька постійно мешкала з бабусею в м. Дніпропетровську. Бабуся, не повідомивши батьку, разом з онукою переїхала на постійне місце проживання до Менського району Чернігівської області. П. декілька разів намагався забрати доньку самостійно, але бабуся не віддала онуки. П. звертався за допомогою до компетентних органів державної влади, щоб отримати допомогу і забрати доньку, про те, фактичної допомоги жоден з державних органів не надав, – все було зведено до рекомендації самостійного звернення в суд. Ситуація ускладнювалась ще й тим, що дитина є хворою на СНІД, та потребує негайного призначення АРТ-терапії, а бабуся відмовляється надавати їй необхідне лікування, заперечуючи існування такої хвороби, як ВІЛ/СНІД.


П. була видана довіреність юристу проекту Д. Королю для представлення інтересів останнього в суді. Під час судового розгляду справи, бабусею було подано зустрічний позов про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки. 13.09.2012 року Менським районним судом було винесено рішення, яким позов П. був задоволений в повному обсязі та відмовлено в задоволені зустрічного позову бабусі дитини.


Не погодившись з рішенням суду бабуся подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області. 5 грудня 2012 року Апеляційний суд Чернігівської області виніс рішення, яким частково задовольнив апеляційну скаргу бабусі, в частині задоволення вимог П. про відібрання дитини в особи, яка її безпідставно утримує, скасував рішення Менського районного суду. Д. Король склав касаційну скаргу на вказане рішення та подав її до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. 13 березня 2013 року відбулось засідання ВСС, на якому було ухвалене рішення задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення апеляційного суду.


Таким чином, завдяки допомозі юриста Д. Король було поновлено право батька ВІЛ-позитивної дитини на її виховання та гідне життя.


*

 

Влітку 2012 року молода жінка, 1982 року народження, перебуваючи на ринку «Ярославський», що розташований в південно-західному районі м.Черкаси незаконно, без мети збуту, для власного вживання, придбала у невстановленої особи  наркотичний засіб рослинного походження, який незаконно зберігала у своїй жіночій сумці, в якій він був виявлений працівниками міліції та вилучений цього ж дня.

 

Таким чином, жінка вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.309 Кримінального Кодексу України, як незаконне придбання, зберігання   наркотичних засобів без мети збуту.

 

Вона звернулась по допомогу до адвоката Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнський правозахисний рух "Гідність".

 

Згідно зібраних по справі доказів, вказана громадянка згідно чинного законодавства України є несудимою, має постійне місце проживання, є постійним клієнтом Черкаського Обласного Відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».

 

Жінка виключно позитивно характеризується за своїм місцем проживання. Також має позитивні відгуки і від вказаної організації.

 

Злочин, який вона вчинила не є тяжким. Повністю визнала свою вину у скоєному, щиро розкаюється.

 

Крім того, жінка за власним бажанням, незалежно від того, що відносно неї було порушено кримінальну справу, та пред’явлено обвинувачення за означеною статтею Кримінального Кодексу України, пройшла повний курс лікування від наркотичної залежності та на даний час наркотичні засоби не вживає, що підтверджується довідкою Черкаського обласного наркологічного диспансеру.

 

Завдяки проведеній роботі адвоката Синявського В. А., молоду жінку звільнили від кримінальної відповідальності, згідно ч.4 ст.309 Кримінального Кодексу України «Особа,  яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті».


*

 

Потерпілий Н. – мешканець Чернігівської області з ВІЛ-позитивним статусом. Улітку 2010 р., приїхавши до Києва на планове лікування, по дорозі в лікарню був побитий і пограбований групою осіб, які пізніше були затримані працівниками міліції. Справа розглядалася судами неодноразово. При повторному розгляді кримінальної справи у Шевченківському районному суді м.Києва, інтереси потерпілого Н. представляв адвокат ВБО ВПР «Гідність» І. Ткач. На цьому етапі було подано цивільний позов про відшкодування потерпілому моральної шкоди завданої злочином.


Зазначимо, що присутність адвоката на судових засіданнях разом з потерпілим сприяла попередженню тиску на потерпілого Н. з боку підсудних та їх захисників (а такий тиск, в тому числі погрози, відбувався, коли справа розглядалася раніше без адвоката потерпілого). Це в кінцевому підсумку сприяло належному захисту прав потерпілого.


19.11.2012 р. вироком Шевченківського районного суду м. Києва троє підсудних були засуджені до позбавлення волі, цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Звернення до ВБО ВПР «Гідність» надало змогу потерпілому Н. не тільки повноцінно відстояти свої права, а й відчути дієву підтримку у тяжкій життєвій ситуації.

 

*

 

Клієнт Л. – споживач ін’єкційних наркотиків з 1990 року та дізнався про свій ВІЛ-статус у 2012 році, відразу після звільнення з Олексіївської виправної колонії №25 Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області. Після звільнення без зволікань став на облік у Обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом. (далі – Центр ВІЛ/СНІД). Крім того, клієнт хворіє на туберкульоз і перебуває на обліку у Обласному протитуберкульозному диспансері, а також у Харківському обласному наркотичному диспансері.


Незважаючи на те, що клієнт перебував в місцях позбавлення волі, тривалий час йому все-таки не вдалось позбутись наркотичної залежності. Врешті-решт він вкотре вирішив звернутись за лікуванням. Маючи на увазі, що раніше він уже 4 рази безуспішно лікувався від опіоїдної наркотичної залежності, він вирішив спробувати лікування за допомогою програми замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ).


На початку жовтня 2012 року Л. звернувся до Центру ВІЛ/СНІД за призначенням ЗПТ, проте йому було відмовлено у її призначенні на тій підставі, що немає вільних місць. При цьому відповідальні за призначення програми лікарі вказали на єдину можливість призначення ЗПТ клієнту, ставши в чергу аж шостим (!). По суті це означало необхідність очікувати початок лікування не менше півроку (зазвичай для того, щоб стати учасником програми в порядку черги кожному наступному потенційному клієнту треба чекати не менше місяця). Варто зауважити, що представники органу державної влади запропонували клієнту очікувати на призначення програми саме в порядку черги, в той час як п. 6 Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27.03. 2012 №200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю» вказує, що показаннями до позачергового призначення ЗПТ є встановлений діагноз залежності від опіоїдів та наявність одного з таких захворювань або станів: ВІЛ-інфекція; туберкульоз; вагітність; гепатити В, С; септичні стани; онкологічні захворювання.

 

Таким чином, працівниками Центру ВІЛ/СНІД було грубо порушено припис вищезазначеного нормативного акта, а також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Вирішивши не чекати на лікування за допомогою ЗПТ так довго, 09.11.12 Л. звернувся по допомогу до юриста «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Харківській області Човгана В.О.

 

Човганом В.О. було складено звернення на ім’я Головного лікаря обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом. У цьому зверненні було обґрунтовано чому Л. має бути призначена ЗПТ, описана наявність відповідних підстав. Крім того юрист підкреслив те, що ЗПТ, в даному випадку має бути призначена негайно, посилаючись на вимоги Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27.03. 2012 №200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю» щодо того, що ВІЛ-інфікованим особам програма ЗПТ призначається позачергово. Це звернення було відправлено до Центру ВІЛ/СНІД 15.10. 2012.

 

На додаток, для більшої ефективності звернення, його копію було надіслано Начальнику Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, а також власне самому Головному управлінню охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, що безумовно посприяло подальшому позитивному вирішенню питання Центром ВІЛ/СНІД.

 

Результатом такого звернення стало те, що вже через 2 тижні клієнтові було надано відповідь про готовність позачергового призначення ЗПТ.

 

Варто відмітити, що надіслане звернення якраз співпало з часом, коли у Центрі ВІЛ/СНІДу з’явилась одна квота (місце) для призначення терапії, у зв’язку зі смертю одного із клієнтів. Існує думка, що у разі відсутності вказаної заяви, незважаючи на наявність вільної квоти для призначення ЗПТ при Центрі ВІЛ/СНІД, Л., в кращому випадку, довелося б чекати не менше півроку, поки до нього б дійшла черга в загальному порядку.

 

Кінцевим же результатом описаного юридичного втручання стало те, що клієнту позачергово була призначена ЗПТ і він почав лікування на базі Центру ВІЛ/СНІД з листопада. Робота юриста «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Харківській області Човгана В.О. сприяла тому, що Л. уже місяць лікується за допомогою програми ЗПТ.


*

 

З «ГІДНІСТЮ» ПОДОЛАНО ПЕРЕШКОДИ В ОТРИМАННІ ПАСПОРТУ 

До юриста ВБО «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» в Луганській області Кузьміна Сергія звернувся Михайло Валерійович, мешканець міста Красний Луч Луганської області. На перший погляд питання, з якого він звернувся за правовою допомогою, було не аби яке – з січня 2012 року, після звільнення від відбування покарання, він не міг відновити втрачений паспорт, відсутність паспорту була вагомою перешкодою для його повноцінного життя. Але причиною такого безладу була відсутність толерантного ставлення до нього як до людини із ВІЛ-статусом із боку співробітників міліції, які повинні були видати йому новий паспорт.


Від Михайла Валерійовича працівники міліції безпідставно вимагали надати довідку про втрату паспорта та довідку про отримання ним громадянства України, що було порушенням «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320.


Тільки після втручання у справу юриста ВБО «Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» Кузьміна Сергія справа почала рухатися з місця. Після звернення Кузьміна С.Г. до Краснолуцького міського відділу Управління державної міграційної служби України в Луганській області працівниками служби було зроблено відповідні запити та отримані необхідні документи щодо особи Михайла Валерійовича.


Нарешті, 18 грудня 2012 року Михайло Валерійович отримав тимчасовий паспорт громадянина України.


11 січня 2013 року він отримав постійний паспорт громадянина України, що надасть йому можливість в повному обсязі реалізувати свої права, а саме оформити та отримувати пенсію за інвалідністю та відповідні соціальні виплати.


*

 

До юриста організації звернувся кліє нт з цільової групи (СНІД). На протязі 7 років чоловік проживав без паспорта, оскільки не мав можливості підтвердити громадянство України, оскільки саме у 1991р. чоловік був знятий з реєстрації для переїзду до іншої області та не вважав за потрібне отримувати нову реєстрацію, продовжував проживати у Полтавському районі. З очевидних підстав відповідні державні установи відмовляли йому у отриманні паспорта та рекомендували звернутись до суду. Декілька разів чоловік ігнорував ці рекомендаціїї та продовжував проживати без відповідних документів. Проблемою було те, що жодних доказів перебування чоловіка на території України станом на 24.08.1991р. не було, або не збереглось.


Після звернення до організації «Гідність» одразу було вжито всі необхідні засоби досудового врегулювання, складено і подано позовну заяву до суду про встановлення факту постійного проживання на території України для підтвердження громадянства України та отримання паспорту. При розгляді справи було залучено свідків та долучено до матеріалів справи саме ЕКГ від серпня 1991р. (яке випадковим чином збереглося), що стало підтвердженням факту перебування чоловіка на території України та інші документи.


Позов задоволено. Наявніть паспорта дасть право чоловіку на отримання спадщини, отримання пенсії та оформлення групи по інвалідності.


*

 

Вранці 6 грудня 2012 року під час роботи сайту замісної підтримувальної терапії у Тернопільському обласному комунальному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом було затримано близько 10 пацієнтів програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Так, у приміщенні вищеназваного Центру профілактики і боротьби зі СНІДом з’явилось 10 працівників міліції, які сказали лікарю кабінету замісної підтримувальної терапії, що у них непланова перевірка та посідали біля дверей кабінету. Вони чекали поки пацієнти програми ЗПТ вийдуть з дверей кабінету (після прийняття препарату ЗПТ) та відводили їх до машини. На прохання лікаря пояснити такі дії, працівники міліції відповідали, що у них профілактичний захід. Далі, без повідомлення про причину затримання, клієнтів ЗПТ було доставлено до Тернопільського міського відділу УМВСУ, де були зроблені фото усіх затриманих та знято відбитки пальців. Через 3 години вони були звільнені.


Цей випадок є прикладом грубого порушення прав клієнтів ЗПТ. Тому, президент ВБО «Всеукраїнського руху «Гідність» Тетяна Бордуніс, як член Консультативної Ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, звернулась с письмовою заявою до Омбудсмана. У заяві вона вказала, що вважає дії працівників правоохоронних органів такими, що порушують право на здоров'я клієнтів ЗПТ через втручання в роботу програм замісної підтримувальної терапії.


Т. Бордуніс просила Омбудсмана:

  • звернутися до Прокурора Тернопільської області з проханням провести службову перевірку по факту затримання пацієнтів програми замісної підтримувальної терапії в Тернопільському обласному комунальному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом та на території Тернопільського обласного наркологічного диспансеру 6 грудня 2012 року;
  • встановити законність та підстави затримань клієнтів ЗПТ;
  • у разі підтвердження фактів притягнути до відповідальності винних осіб.

Представником Омбудсмана була здійснена перевірка фактів, вказаних в заяві Т. Бордуніс, які підтвердились, і на цей через зловживання з боку працівників правоохоронних органів порушена кримінальна справа.


*

 

У грудні 2012 року в місті Львів працівники міліції склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ВІЛ-позитивного чоловіка Н. за фактом не перебування його ввечері за місцем свого проживання. Однак насправді Н. був вдома у цей час. Мотиви, якими керувалися працівники міліції, достеменно невідомі,але,видається, що їм було необхідно закривати звітність по вказаних правопорушеннях (так звані «плани»). Н. звернувся за юридичною допомогою до юриста «Гідності» Леоніда Тарасенко. Чоловіку було надано правову допомогу, було здійснено представництво його інтересів у суді. У судовому процесі працівники міліції не могли навести переконливих аргументів і доказів своєї правоти та законності своїх дій. На підставі досліджених доказів, в тому числі на підставі показів свідків, було встановлено невинуватість клієнта та необґрунтованість складення протоколу про адміністративного правопорушення.


Працівники міліції безпідставно звинуватили Н. в порушенні правил адміністративного нагляду.


Цей приклад захисту прав став прецедентом для працівників міліції, які тепер зважатимуть на необхідність дотримання вимог закону при здійсненні адміністративного нагляду.